Пам'ятник Тарасові Григоровичу Шевченку в Харкові — пам'ятник українському поетові, письменнику, митцю і мислителю Тарасові Григоровичу Шевченку в місті Харкові, один з кращих зразків монументальної Шевченкіани в світі.
Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку в Харкові є одним із символів міста, визначною міською монументальною пам'яткою. Цей монумент вважається одним з кращих пам'ятників Тарасові Шевченку в світі.
Монумент Тарасу Шевченку розташований в середмісті Харкова — у Саду імені Т. Г. Шевченка, при вході на центральну алею з боку вулиці Сумської. Пам'ятник органічно пов'язаний з оточуючим парковим пейзажем та міським архітектурним ансамблем.
Автори пам'ятника — радянський скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард.
Монумент було урочисто відкрито 24 березня 1935 року, тобто через 9 місяців після того, як Харків перестав бути столицею УРСР. Також цей період — середина 1930-х років — один з трагічних у історії України: Колективізація нищить селянство, країна зазнала голод 1932—1933 років, згорнуто українізацію, лютували сталінські репресії.
Художній стиль монумента можна визначити як соцреалізм і сталінське бароко, тоді як трактування особистості Тараса Шевченка так само є радянським — як ідейного борця за щастя простого люду, поета-революціонера.
Загальна висота монумента — понад 16 метрів., статуї Тараса Шевченка — 5,5 метрів.
Пам'ятник Тарасові Шевченку являє собою багатопланову композицію, кожна з частин якої проглядається поступово, в міру знайомства з монументом, водночас увесь пам'ятник сприймається як єдине гармонійне ціле. Багатоступінчатість монумента була (і лишається) оганічно пов'язана з архітектурою величних споруд Держпрому та Харківського державного університету (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), Садом імені Шевченка. Фасад пам'ятника звернутий до центральної магістралі міста — вулиці Сумської.
У плані монумент являє собою своєрідну архітектурну спіраль з 11-метровим тригранним пілоном з фігурою Тараса Шевченка всередині і виступами по колу, що оточують пілон, на яких розмістились 16 динамічних статуй — високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти пригноблювачів — від непокірних, бунтарських образів з творів Т. Г. Шевченка до учасників першої російської революції 1905—1907 років та Жовтневої революції 1917 року, а велично-мажорна група, що складається з робітника-шахтаря, колгоспника, червоноармійця та жінки-рабфаківки, є уособленням тодішньої сучасності, тобто «вільної праці та молодості нової України».
Домінантою монумента є фігура Кобзаря-Шевченка заввишки 5,5 м, встановлена на високому постаменті з сірого (на момент спорудження яскраво-чорного) лабрадориту. Статуя сповнена динаміки — і в точно знайденому ракурсі злегка схиленої набік голови, і в енергійному жесті правої руки, і взагалі в усій фігурі Шевченка проглядаєтся готовність до дій, цілеспрямованість, внутрішня напруженість, що цілком відповідало радянській трактовці образу Т. Г. Шевченка як поета і митця-революціонера. Скульптура має яскраво виражений силует, легко впізнаваний здалеку, що зближує загальне тло монумента з конструктивізмом, — суворі, укрупнені складки одягу, лаконічність форм, енергійна обробка поверхні великими узагальненими площинами — все це покликано створити могутній образ нескореного борця за права трудящих. До деталізації автор вдається лише, як і слід чекати, у розробці обличчя, що здійснено не лише для досягнення портретної схожості, а й розкриття внутрішнього світу, і знову ж таки, в руслі трактування особистості поета, виявлення твердості і сили духу поета-борця. Саме тому погляд монументального Кобзаря суворий і гнівний, а викарбувані на чолі мислителя зморшки означають гіркоту пережитого-передуманого. Цілісності образу автор досягає проробкою й інших деталей — наприклад, міцно стиснутою в кулак (гнівний жест) рукою.
Серед статуй монументального ансамблю, пов'язаних ідейно загальним задумом відображення оспіваної Кобзарем боротьби народу за свою волю, можна виділити окремі фігури та композиції:
-скульптура «Катерина» — статуя кріпачки з немовлям на руках, відома під назвою «Катерина», оспівана Т. Г. Шевченком в одноіменній поемі; втілення образу жінки-матері під тягарем самотності і журби;
-1-а композиція («Вмираючий гайдамака. Гайдамака з косою. Той, що рве пута.») — всі три постаті пов'язані як ідейно, так і сюжетно — за загальною прив'язкою композиції до поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» про події Коліївщини криється життєствердне переконання в незламності народного духу й віра в його перемогу;
-скульптура «Зв'язаний запорожець» — одна з найвиразніших статуй, що передає патріотичний, багатогранний характер героя, який втілює народну силу та велич, скорботу і біль. Майстерність натурщика і скульптора виявились у глибокій психологічній трактовці образу. Зв'язані руки й ноги повстанця, знівечене тіло, але могутній дух переборює фізичний біль.
-2-а композиція («Жінка-селянка. Той, хто несе жорно. Солдат-рекрут.») — у образах представників різних прошарків трудового народу втілено ідею страждань українців за царату.Втіленням каторжної праці , безправ'я народу є статуя людини, яка несе на плечах жорно. Цей образ, як і попередні, створений генієм поета, майстерністю скульптора, талантом актора (позував А.М.Бучма). Точно передано рух людини, що несе вагу: зігнута від напруги спина, широко розставлені ноги. Образ викликає в глядача протест проти гноблення людини.
-3-я композиція («Робітник із схиленим прапором. Студент. Робітник з гвинтівкою. Матрос. Червоноармієць.») — статуї 3-ї композиції зображують образи посталого народу соціальних катаклізмів перших десятиліть ХХ століття.Особисті враження від пережитого (М.Г.Манізеру було 14 років, коли відбулись події 1905 року, і 26, - коли здійснилась Жовтнева революція), досвід роботи над образами революціонерів допомогли скульптору в створенні наступної композиційної групи. Майже горельєфом читаються здалеку фігури робітника зі схиленим прапором та студента, які символізують першу російську революцію. Фігура студента сповнена революційного пориву. Характеру молодого борця відповідає енергійне, сильне, хоча і дещо узагальнене ліплення.
-4-а композиція («Селянин. Шахтар. Жінка з книгою (Дівчина-рабфаківка).») — фігури цієї останньої групи, за задумом автора, мали передавати ті зміни, які стались у радянському суспільстві.В урочистому ритмі вирішені завершальні три скульптури. Зводячи над групою статую шахтаря-стахановця, скульптор тим самим підкреслює авнгардну роль робітничого класу в будівництві соціалізму. Могутня фігура шахтаря з вольовим енергійним обличчям та колгоспник, що стоїть поруч з ним, виражають єдність композиційного та ідейного задуму - непорушний союз робітничого класу та колгоспного селянства. Завершує композицію статуя молодої жінки з книгою, образ якої вирішений у романтично-піднесеному плані.