Собор Покрова Пресвятої Богородиці — парафіяльний православний храм в Харкові, Харківської єпархії Української православної церкви Московського патріархату, в ім'я Покрова Пресвятої Богородиці. Сьогодні він у складі Покровського монастиря.
Собор — є єдиним фрагментом забудови Харківської фортеці XVII ст., який дійшов до наших часів.
Кам'яна будівля Покровського собору була побудована козаками за межами тодішніх кордонів фортеці, поблизу її північної стіни, в 1689-му замість дерев'яної Покровської церкви (відомої ще з 1659 року). У тому ж 1689 у храм освячений митрополитом Авраамом.
У 1726 у з ініціативи єпископа Білгородського Єпіфанія Тихорського і генерал-губернатора Слобідської України князя Михайла Голіцина був заснований Свято-Покровський чоловічий училищний монастир з харківським колегіумом першим вищим навчальним закладом на Лівобережжі. Покровська церква при цьому з 1729 а стала монастирською і коллегіумською. Храм відремонтували, прикрасили і забезпечили церковним начинням.
У 1732-му на дзвіниці встановили дзвін вагою 1,6 тонни.
У 1799-1846 Покровський собор був кафедральним собором Харкова.
Протягом XIX і початку XX століття в церкві велися роботи з його прикрашання, ремонту та благоустрою.
У 1920-ті собор був закритий і незабаром став руйнуватися.
У 1950-х була зроблена спроба його косметичного ремонту, а в наступне десятиліття було розроблено проект реставрації храму в первинному вигляді — з галереєю між церквою і дзвіницею. Була розібрана трапезна між церквою і дзвіницею, а також переходу до Архієрейського дому і Озерянської церкви, проте після цього реконструкція призупинилася, і собор простояв у лісах до перебудови.
У 1992 році храм разом з архітектурним комплексом Свято-Покровського монастиря передали Українській православній церкві Московського патріархату.
Покровський собор — цінна пам'ятка української архітектури другої половини XVII століття.
Архітектура цього храму має свої витоки у народному зодчестві України. На думку фахівців Покровський собор майже повністю повторює українську дерев'янну трьохчасну церков, є синтезом ідей й конструкцій дерев'янного зодчества та кам'яної архитектури.
Надзвичайно легкий і стрункий, здалека собор нагадує три свічі, які стоять у ряд. Три його башти розділені від самої землі, свужуються доверху та гармонічно об'єднані у єдине ціле. До центральної восьмикутної башти (8,5х10 м) зі сходу примикає п'ятигранний вілтар (4х6 м), з заходу - бабинець (6х5 м). Висота середньої, найвищої частини, від землі до хреста становить 45 м.
Собор побудовано у два поверхи: знизу - зимній, теплий, храм, зверху - літній, холодний. Верхня церква майже цілком повторює нижню. Перший ярус оточено відкритою аркадою, на якій на рівні підлоги верхнього храму побудовано обхід-гульбище. Фасади собору багато прикаршені налічниками, полуколонками, карнизами. Монументальному вигляду храма відповідає вишукана краса та стрункість інтер'єра.
Повернутися на головну