До 1900 року Панютине стає одним з найбільших перевалочних пунктів на Південній залізниці. Обіг вантажів до 1900 року в селищі досяг 45399 тис. пудів. По о'бєму вантажообігу перше місце в Україні займав Харків, а потім станція Панютине.
У 1900 році в рабочому селищі нараховувалося більше 2000 тис. мешканців, третю частину яких складали працівники депо і майстерень заводу.
I світова війна, яка розпочалась влітку 1914 року, показала відсталість промисловості і залізничного транспорту царської Росії. Розруха транспортної галузі загострила продовольчу кризу в державі.
Погіршилось становище працівників і в Панютинському паровозному депо й майстернях. Більшість кадрових залізничників було мобілізовано в армію, ремонт локомотивів відбувався дуже повільно. Напівголодні люди не могли працювати на повну силу. Вже восени 1915 року населення отримувало голодний пайок.
Але незабаром війська німецького імперіалізму, захопивши до того часу Польщу, Литву, частину Латвії і Білорусії, увірвалися на Україну. В квітні 1918 року в Панютине увійшли німецькі війська. Разом з працівниками Лозової панютяни вели запеклі бої з ворогом. Селище декілька разів переходило з рук в руки. 15 січня окрема група радянських військ на чолі з П.Є.Дибенко звільнила Панютине.
В боротьбі за радянську владу активну участь приймав бронепоїзд "Смерть чи перемога!", збудований взимку 1918 року в селищі Панютине силами самих залізничників. Бойове хрещення він здобув під станцією Біляївка, розгромивши до півсотні кінних гайдамаків.
У складі 7-ої армії бронепоїзд "Смерть чи перемога!" брав участь у розгромі банд Юденича під Петроградом, армій Мюллера і Чайковського на Петрозаводському напрямку, воював на польському фронті в районі станцій Речиця - Жлобин - Бобруйськ. Весною1920 року команда бронепоїзда вщент розбила банду білих козаків-дагестанців в районі станції Наурська... За виявлену мужність і героїзм екіпаж бронепоїзда "Смерть чи перемога!" отримав подяку від командуючого фронтом А.Єгорова.